Аніманґапедія
Register
Advertisement

«Могила світлячків» (яп. 火垂るの墓 хотару но хака, англ. Grave of the Fireflies) — японський анімаційний фільм 1988 року, автором сценарію і режисером якого є Ісао Такахата. Написаний за мотивами однойменного автобіографічного роману Акіюкі Носака.

Сюжет[]

Дія фільму відбувається у Японії в роки Другої світової війни. Хлопчик Сейта і його молодша сестра Сецуко залишаються сиротами після одного з бомбардувань їхнього рідного міста Кобе. Не маючи куди більше піти, діти вирушають до своєї тітки. Спочатку вона погоджується прихистити родичів, але згодом починає вимагати від них грошей за їжу і житло. Сейта продає материні кімоно та увесь свій нехитрий спадок, але це задовольняє тітку лише ненадовго. Сейта і Сецуко вирішують перебратися до покинутого бомбосховища і жити там. Для освітлення вони використовують світлячків, а їжу Сейта краде в сусідів. Діти змушені голодувати, внаслідок чого Сецуко починає хворіти. Брат приводить її до лікаря, але той не надає їй жодної допомоги. У паніці Сейта знімає усі гроші з банківського рахунку матері і купує на них їжу. У банку хлопець дізнається, що Японія капітулювала, а його батько скоріш за все загинув. Повернувшись додому Сейта спішить нагодувати сестру, але вона все одно гине. Згодом помирає і він сам.

Персонажі[]

Сейта — звичайний чотирнадцятирічний підліток. У нього не закінчилося дитинство, а на нього звалилася війна і смерть батьків. Він розуміє, що повинен дбати про сестричку, а не виходить, він ще цього не вміє. Родичі, які прихистили брата і сестру, поступово втомлюються від двох нахлібників. Сейта йде від тітки, забираючи з собою сестричку. Щоб добути їжу, мрійливий інтелігентний підліток Сейта мародерствує під час бомбардувань, оскільки не пішов працювати.

Сецуко — сестра Сейти. Війна застає Сецуко маленькою дитиною. Вона бігає і пустує в перервах між бомбардуваннями, гойдається на гойдалках і грає в свої нехитрі іграшки, творить нехитрі і милі дитячі дурощі, будучи з упевненістю дитини переконаною, що її брат захистить її від усього.

Мати Сейти — йде першою до бомбосховища. Гине в лікарні після бомбардування.

Тітка Сейти — до війни тітка просто заздрила багатству своїх родичів, а під час війни, коли їжі не вистачає навіть їй з її дочкою, вона виявляється з племінниками в рівному положенні і використовує принцип — "хто не працює, той не їсть ". Тітка радить Сейті піти працювати в пожежну бригаду і отримувати пайок. Вона бачить в племінниках тягар, сприймаючи відмову Сейти від роботи, як примху розбещеного хлопчини. Тітка зовсім не вважає себе злою або безсовісною, ба навіть навпаки. Вона докоряє сиротам, психологічно підштовхуючи Сейту піти з дому.

Сейю[]

  • Цутому Тацумі — Сейта
  • Аяно Шіраїші — Сецуко
  • Йошіко Шінохара — мати
  • Акемі Ямагучі — тітка

Історія створення[]

Фільм базується на однойменному автобіографічнму романі Акіюкі Носакі. Сюжет побудований на реальних подіях. Автор роману також втратив свою сестру через недоїдання в 1945 році під час війни. Книга «Могила світлячків» вважається класикою японської літератури, присвяченій Другій світовій війні. Щоб підібрати дітей на роль Сецуко і Сейти, Такахата відправився в Кобе. Там він і знайшов п'ятирічну Аяно Сіраісі, яка згодом виконала одну з головних ролей. Відповідь на питання, чому Такахата шукав акторів саме в цій провінції, полягає, ймовірно, в тому, що він шукав акторів з голосовим акцентом саме цього регіону, так як тут і відбувається вся дія фільму. Екранізація книги вважалася проектом, приреченим на комерційний успіх завдяки його «освітнього» значенням. Тому фільм був випущений в парі з «Нашим сусідом Тоторо» Хаяо Міядзакі, щоб «проштовхнути» «Тоторо» до глядача. Дійсно, «Могила» та «Тоторо» були закуплені багатьма шкільними радами для показу учням. В 2005 року за мотивами аніме-фільму режисером Тоєй Сато був знятий однойменний фільм. В 2008 року відбулася прем'єра однойменного фільму японського режисера Таро Хюгадзі.

Критика та відгуки[]

На думку американського критика Роджера Еберта фільм належить до списку найкращих фільмів про війну.[1]

Цей фільм був удостоєний двох головних призів на Чиказькому дитячому міжнародному кінофестивалі (1994) та Спеціального призу японських критиків «Блакитна стрічка».

Цікаві факти[]

  • Кінцівка зі смертю головного героя була винайдена Такахатою. В оригіналі і в житті Сейта/Носака залишився живий. Новий варіант закінчення надав фільму гостре антивоєнний звучання, книга ж скоріше — самозвинувачення автора.

Джерела[]

Примітки[]

Advertisement