FANDOM


«Вітер дужчає» (яп. 風 立ち ぬ, Kaze Tachinu) — повнометражний аніме-фільм режисера Хаяо Міядзакі знятий на Studio Ghibli, прем'єра якого відбулася 20 липня 2013 року. Кінострічка увійшла в офіційну конкурсну програму 70-го Венеційського кінофестивалю та боролося за головний приз «Золотий лев». На фестивалі було офіційно оголошено, що Хаяо Міядзакі завершує цим фільмом свою кар'єру.

Сюжет Редагувати

В основу сюжету твору лягла однойменна манґа авторства самого Міядзакі, що публікувалася в журналі Model Graphix 2009 року. У фільмі йдеться про японського конструктора Дзіро Хорікосі, відомого як конструктора винищувачів Mitsubishi A5M та Mitsubishi A6M Zero. Джерелом сюжету є також оповідання письменника Тацуо Хорі «Вітер дужчає», написаного в 1936-1937 роках. Назва оповідання є цитатою одного з рядків вірша Поля Валері «Надморський цвинтар»: в українському перекладі «Вітер дужчає!.. Намагаймось жити!».

Персонажі Редагувати

Саундтрек Редагувати

Саундтрек до фільму, як і в багатьох попередніх фільмах Міядзакі, створив Дзьо Хісаїсі. Заголовною темою фільму є пісня Юмі Мацутої 1973 року «Хікоокігумо» (яп. ひこうき雲).

Рецепція Редагувати

Фільм вийшов у Японії 20 липня 2013 року, де демонструвався на 454 екранах. За два дні фільм переглянуло більше 700 000 глядачів, а касові збори становили понад 1 млрд єн. Сюжет фільму став об'єктом широкої дискусії, збуреної зокрема пацифістськими заявами Міядзакі, який за кілька днів до виходу фільму опублікував статтю «Зміна конституції є образою». У фільмі Міядзакі головний герой, інженер Дзіро Хорікосі насамперед хоче створити «гарні літаки», а не вироби для ведення війни. Тож чимало японців закидали Міядзакі брак патріотизму, особливо через те, що він виступив проти змін до конституції, запропонованих прем'єр-міністром Абе Сіндзо стосовно статті 9 основного закону, в якій Японія відмовляється від права оголошувати війну та використовувати власні збройні сили для вирішення міжнародних проблем.

Водночас із сусідніх з Японією країн, які свого часу потерпали від японської окупації (зокрема Південна Корея та КНР), на адресу автора фільму лунають критичні висловлювання: останній фільм Міядзакі сприймається тут як своєрідна апологія війни.